"Моду на Контратовича" зробила оригінальність художньої манери

Завітавши напередодні ювілею до Ернеста Рудольфовича, колеги-художники застали метра за читанням «Теорії малярства» на французькій мові — дарунку із Парижа його вчителя Адальберта Ерделі.
Приємні спогади змінились обуренням, як тільки розмова торкнулася зруйнованого будинку А.Ерделі з настінними панно і пам'ятним двориком, де збиралися художники. Відомо, що одижз розписів («Процесія з хоругвами. Свято Йордана») належав пензлю молодого Контратовича.

Коли ж ювіляр нагадав повчальну сентенцію А.Ерделі «Художество єсть чувствованіє», стало зрозумілим, що в усвідомленні саме цієї істини — жити і творити відчуттями — полягає секрет творчого довголіття Ернеста Контратовича, людини духовно багатої, самобутнього і чесного митця.

Ернест Рудольфович Контратович народився 17травня 1912року в с.Кальна Розтока (нині Східна Словаччина) на Берез-нянщині в родині вчителя народноїшколи. Навчався в горожанській школі у Великому Березному та Ужгородській учительській семінарії (1928-1932 рр.), після закінчення якої працював учителем у найвіддаленіших верховинських селах — Ужку, Лузі, Сухому.

Щоб представити тогочасну культурно-мистецьку атмосферу у верхів'ї Ужанської долини, достатньо згадати, що священиком ужоцької парохії був Золтан Шолтес, в Ужку вчителювали батьки Мирослава Чайковського, подружжя Іван та Катерина Шелепці, а в сусідніх селах — Андрій Коцка та Шандор Петкі. До своєрідноїмистецькоі Мекки часто навідувався з мольбертом Йосип Бокшай.

Захоплення малюванням привело Е.Контратовича до Публічної школи-студії, заснованої А.Ерделі та Й.Бокшаєм в Ужгороді. Мотиви людських страждань і знедоленості поневоленого краю, які художник сприймав з болем, проявилися уже в його ранніх роботах, зокрема, в картинах «Бідна Верховина», «Жебрак-каліка», «Привид війни», «Голод», «Похорон бідняка», «Сумні мелодії», «Бездомна сирота», що виставлялися у Товаристві діячів образотворчих мистецтв на Підкарпатській Русі. Але митець не впадає у розпач. Він створює роботи, сповнені оптимізму, любові, віри в людину, в її високе призначення.

Пейзажі художника випромінюють казкову чарівність карпатської природи. В радісній кольоровій гамі та з виразною декоративністю Е. Контратович відображає народний побут і традиції обря-дових свят («Процесія», «Колядники», «Поливанка на Великдень», «Свячення води на Верховині» тощо). Із щирою безпосередністю він оспівує одвічні хліборобські турботи у творах «Косарі», «Збирання яблук», «Жниці», «В'язання снопів», «Праця в полі», «Збирання картоплі» та інших.

Гімном молодості та любові сприймаються жанрові роботи митця на весільні мотиви: «Зустріч молодих», «Весільна пара», «Молода з дружками», «Весілля», «Вбирання молодої», «Весільна процесія». Святістю і неповторною красою художник наділяє образ матерів-верховинок у серії картин «Закарпатська мадонна».

У повоєнний період, переїхавши в Ужгород, Е.Контратович поринає у мистецьке життя і сповна віддається професійному малярству. Він долучається до створення першої в історії краю Закарпатської картинної галереї та організації Ужгородського художньо-промислового училища.

Художник не припиняє плідної творчої діяльності, залишаючись вірним сільській тематиці. Цікаві з цього приводу нещодавні висловлювання Е.Контратовича: «...В ті часи від художників вимагали малювати тематичні картини, особливо на теми, пов'язані з історією парти... Я такі картини не малював. А коли брався за створення тематичних картин, то писав їх з життя сільського люду...».
На персональних виставках у Києві та Ужгороді в 2002 році художник представив роботи останнього періоду - монументальні краєвиди предковічних Карпат і ліричні полотна з квітучими польовими травами. Виконані з нев'янучою майстерністю, ці твори сповнені життєстверджуючоїсили і переконують, що справжнє мистецтво не знає віку. Твори художника прикрашають експозиції десятків музеїв, а народність та оригінальність живописної манери зробили «моду на Контратовича» неперехідною.

Серед багатьох титулів, звань і нагород найдорожчим для Ернеста Контратовича є диплом учителя народних шкіл, посвідчений о.Августином Волошином. Художник продовжує благородну місію НАРОДНОГО ВЧИТЕЛЯ, виховуючи почуття добра і любові до отчого краю.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати